Вишивання ажурної мережки "цирки"

 

Мережки – це ажурні рахункові шви, які окрім декоративної функції використовують ще й утилітарну – зшивання при з’єднанні окремих частин виробу. В буковинській вишиванці набула поширення техніка змережування, яка дістала назву «цирка».

Цирка – це ажурна мережка складного геометризовано-рослинного орнаменту, вишитого на тлі стовбчикової сітки. Цирку виконують шовком білого (рідше жовтого, рожевого та синього) кольорів, нею оздоблювали сорочки, які дістали назву «цирковані». Цією ж технікою змережували вузенькі смужки буденних жіночих та окремі елементи чоловічих сорочок.

Циркування виконують у чотири етапи:

обведення контуру орнаменту;

вишивання самого орнаменту, обведеного контуром;

обведення вертикальними і горизонтальними рядами (качалочками) ділянки змережування на полотні; 

виконання на цій ділянці стовбчикової сітки. 

Перед «циркуванням», необхідно вивчити обраний орнамент (краще всього перенести його на розграфлений в «клітинку» папір).

     
   

Потім обшивають його контури закріпкою – качалочкою, де кожен горизонтальний та вертикальний відтинок клітинки орнаменту дорівнює стороні квадрата сітки, на тлі якої буде вишито орнамент. Роботу по обводці контуру починають із правого нижнього кута орнаменту.

Після завершення обводки контуру вишивають тло цього орнаменту білим шовком, використовуючи техніки рахункової гладі, хрестика, півхрестика.

 

Неповторний, м’який ефект об’ємності дають одноколірні нитки, якщо стібки рахункової гладі прокладати в різних напрямках – вертикально, горизонтально і з нахилом. Гра світла і тіні створює враження різних відтінків одного кольору.

Далі на полотні визначають розміри ділянки, на якій буде виконуватись сітка. Для цього з правого боку полотна зверху до низу нашивають качалочку з паралельних стібків, відступаючи від орнаменту відстань, що дорівнює одному ряду сіточки. Кількість стібків залежить від ширини мережки.  

Виконавши вертикальний ряд качалочки, вишивають горизонтальний ряд. Його розміщують нижче від орнаменту на один ряд сіточки. Далі з лівого боку орнаменту з низу до верху виконують лівий вертикальний ряд качалочки, відступивши від орнаменту в один ряд сіточки. Закінчують обмеження ділянки верхнім горизонтальним рядом. У верхньому і нижньому рядах виконують качалочку, фігурну качалочку або зубчиками.

Останній етап циркування – виконання тла стовпчикової сітки. Для цього по висоті і довжині ділянки, відведеної для циркування, підрізають і висмикують по чотири нитки через проміжок у дві нитки. Утворене решітчасте тло  обвивають прямими стібками. В місцях перетинання ниток тканини роблять перехват косими стібками. Для того, щоб сторони кожного квадратика сітки були рівні (не деформовані), висмикують спочатку вертикальні, коротші нитки. Горизонтальні нитки висмикують в процесі роботи, поступово один за одним.