Техніки прозоро-рахункової групи

Техніки прозоро-рахункової групи виконують тільки на тканинах полотняного перепалення. Ці техніки характеризуються тим, що нитки горизонтального напрямку підрізають і витягують, а вертикального – збирають голкою в пучки й обкручують вишивальними нитками. При цьому утворюються різні узори.

Мережка прутик виконується в такий спосіб. На тканині визначають місце і з правого боку зверху вниз нашивають закріпку – качалочку з паралельних стібків, що охоплюють три – чотири нитки основи. Кількість стібків залежить від ширини мережки, а крайні стібки повинні бути на дві нитки вище і нижче мережки. Можна виконати відразу обидві закріпки праву і ліву, визначити довжину мережки.

Над нижньою чисницею підрізають і витягують одну нитку піткання. Закріпивши нитку у петлю внизу біля правої закріпки, беруть на голку три, чотири або шість (залежно від цупкості тканини) вертикальних ниток і обкручують їх, формуючи прутинку. Виколюють голку на чисниці після кожного обкручування обов’язково на рівні ниток, взятих на прутику.

Після виконання першого ряду прутика (одинарного прутика) з лівого боку нашивають другу закріпку. Потім на кінець ножиць набирають решту ниток піткання, потрібних на мережку, підрізають їх між закріпками і витягують спершу за допомогою палки,  а після цього підхоплюють пальцями кінці, витягують їх по одній, обережно призбируючи тканину. Від так робочу нитку з голкою протягують під закріпкою і виколюють біля її верхньої стібки. Зразок повертають.

Другий ряд виконують як і перший. Мережку прутик використовують для підшивання країв виробів, рубц3ів на скатерках, фіранках, серветках.

Подвійний прутик виконують на основі одинарного, але вдвічі ширшим. Його ще називають дворядним подвійним прутиком через чисницю. Спочатку виконують праву закріпку і нижній ряд мережки закінчивши шиють другу закріпку. Після цього підрізають нитки чисницю залишають, чотири підрізають і останні дві нитки на чисницю залишають. Повернувши зразок прути кують протилежну сторону мережки. Там же виконують другу половину. Лише під чисницею способом у петлю.

Черв’ячок є прикрасою узорів для жіночих блузок, суконь, застосовують для підрублювання серветок, скатерок.

Нашивають закріпку, підрізають і витягують нитки та виконують одинарний прутик набираючи на голку парну кількість ниток. Вишивають другу закріпку. Зразок повертають. Протилежний ряд виконують навпіл і обкручують в одну прутинку. Внаслідок чого мережка нагадує ламану лінію або черв’ячок.

Мережка схрещений прутик із центральною ниткою також належать до простих мережок. Виконують її на основі подвійного прутика завширшки 1 см. і більше. Потім закріплюють нитку на середині правої закріпки і схрещують по два прутики. Для цього заводять голку за другий прутик зліва, вістрям голки перший прутик переміщають наліво на місце другого і нитку протягують.

Мережка жучок (снопик) із центральною ниткою має таку саму ширину, як і попередня. Виконують подвійний прутик потім закріплюють робочу нитку на середині правої закріпки і стягують по три прутики петлю, яку кладуть на них проти годинникової стрілки або за її ходом, а тому заводять під прутиками і виколюють у петлю.

Мережка панка можна застосувати, як самостійно так і у багаторядних мережках. Наприклад у мережках із чисницею панкою обшивають чисницю. Щоб виконати цю мережку,витягують одну-дві нитки,залишають по вертикалі три-чотири нитки і знову витягують одну-дві. На не витягнутій смужці тканини одночасно з двох сторін виконують панку. З вивороту при цьому утворюються хрестик. Панку можна шити також зліва направо.  

Початкові шви. Загальні відомості

До початкових швів належать контурні та оздоблювані шви, що застосовуються в узорах рослинного орнаменту, як основні, а в багатьох інших – як допоміжні. У виконані ці шви прості, однак під час вишивання слід стежити за тим, щоб стібки були одного розміру на певній кількості ниток і не стягувати тканину. Початкові шви виконують за контуром малюнка або ж ними суцільно заповнюють окремі елементи узору.

Під час виконання цих швів нитку закріплюють на лицьовому боці тканини за допомогою швів: уперед голкою, за голкою, у петлю, які потім покривають настилом вишивки.

Щоб закріпити  нитку швом уперед голкою або за голкою голку з ниткою протягують між кількома нитками тканини в заданому напрямку. При цьому залишають невеликий кінець, який потім покривають вишивкою.

Для закріплення нитки методом у петлю вишивальну нитку складають удвоє  та всилюють в вушко голки. Зробивши маленький стібок, нитку витягують доти, доки на лицевому боці не залишиться її невеликий кінець у вигляді петлі. У цю петлю пропускають голку з ниткою, затягують її.

Шов уперед голкою: виконують справа наліво однаковими стібками через певну кількість ниток. Закріпивши робочу нитку, на голку беруть 3 - 4 нитки тканини, а під голкою таку ж кількість залишають. Виконавши перший

стібок, набирають наступний. При цьому голку спрямовують уперед паралельно двом ниткам підткання, між якими було зроблено перший прокол. Виконавши шов, нитку обов’язково закріплюють під настилом вишивки. Шов виконують не тільки по прямих нитках, а й у різних напрямках.

Цей шов застосовують для обведення контурів узорів, настилу в різних гладях, для заповнення площини, а також як самостійний вид вишивки.

Шов за голкою виконують справа на ліво так, щоб голка щоразу входила в тканину за ниткою, а виходила попереду. Шиють цей шов двома способами:

1. Закріпивши нитку, відраховують назад по підтканню певну кількість ниток, яка дорівнює довжині стібка і вколюють голку. Відрахувавши вліво,

вколюють її знову відступають назад на дві нитки основи і виконують другий стібок. З лицьового боку утворюється штрихова лінія – рядок стібків з проміжками між ними, що дорівнюють довжині стібка.

2. Виконують його, як і перший лише голку виколюють попереду не на потрійну, а на подвійну кількість ниток. Виконуючи наступний стібок, голку

вколюють позаду нитки у початок попереднього стібка.

З лицьового боку шов схожий на машинну строчку, тому його ще називають ручною строчкою.

З виворітнього боку шов за голкою схожий на стебловий.

Швом за голкою можна вишивати не тільки один ряд, а й у кілька рядів із зміщенням стібків, виконуючи їх різної довжини.

Цей шов застосовують для виконання бісерного шва, білої гладі, рубцювання на чоловічих та жіночих сорочках,для виконання більш складних узорів.

Шов козлик виконують зліва направо. Кожний наступний стібок виконують поверх попереднього.

Козлик буває вузьким і широким. Це залежить від відстані між верхнім та нижнім його краями. На лицевому боці цей шов утворює ряд схрещених стібків, а на виворотньому – дві  паралельні прямі лінії з маленькими стібками.

Існує багато варіантів цього шва: козлик з верхоплутом, козлик зі швом

уперед голкою, оксамитовий та інші. Їх можна використовувати для обробки країв виробів, оздоблення одягу, предметів побуту і заповнення елементів різних узорів квітів, листя тощо.

Стебловий шов виконують здебільшого зліва на право  або знизу вгору двома способами:

1.                Від місця закріплення нитки відраховують вправо 6 ниток, вколюють нитку в тканину, набирають 3 нитки вліво і виколюють.  Від

проколу вправо  знову відраховують 6 ниток і виконують у другий стібок. Так вишивають до правого краю зразка і закріплюють робочу нитку.

2.                Від місця закріплення нитки відраховують вправо 8 ниток, вколюють голку в тканину, натирають на неї 6 ниток вліво і виколюють. Знову відраховують 8 ниток і виконують другий стібок. Так вишивають до

правого краю зразка, де закріплюють робочу нитку.В такому способі стібки виходять один з-під одного. Слід постійно стежити, робоча нитка завжди виходила з одного боку вже прокладених стібків, бо інакше шов не буде

рівним.

Лицевий бік стеблового шва має вигляд крученої нитки, а виворітний за першим способом – машинної строчки.

Стебловим швом вишивають контури рослинних узорів або зашивають увесь узор. Ним також роблять мітки на білизні оздоблюють дитячий одяг  і різні предмети побуту.

Тамбурний шов виконують за контуром малюнка справа на ліво. Потім затягують рівномірно, формуючи правильні округлі елементи. На

виворітному боці утворюються дрібні стібки, що окреслюють контури малюнка.

Тамбурним швом вишивають рослинні орнаменти доповнені гладдю та різноманітними сітками і швами наносять лінії, заповнюють середину узору, зашивають усю площину або ж окремі деталі малюнка.

Петельний шов. Із закріпленої робочої нитки на лицевому боці тканини утворюють повітряну петлю, вколюють голку в місце виходу нитки і

виколюють по середині у верхній частині петлі, яка утворює наприклад пелюстку. Виколовши голку, прикріплюють петлю – пелюстку зверху невеличким стібочком. Так само виконують другу петлю під кутом до першої а тоді третю і т.д.

Петельний шов може бути крайовим оскільки ним обшивають краї

різних виробів – одягу, рушників, серветок, доріжок тощо. Закріпивши нитку  на рубці петелькою, відступають від цього місця кілька ниток і роблять стібок, виводячи голку поверх нитки, завдяки чому в процесі затягування утворюється петля.      

           

Класифікація тканин

Найголовнішими видами текстильних виробів є тканини для виготовлення одягу та тканини призначені для обладнання і прикрашання житла, технічні, що призначаються для різних галузей промисловості і спеціального призначення. 

Побутові вироби займають найбільше місце в загальному обсязі виробництва: текстильна промисловість (випускає) виготовляє більше 3500 артикулів тканин, бавовняних більше 1000, льняних 600, шовкових понад 900, шерстяних понад 1000.

Тканини класифікуються по наступних основних ознаках: по виду волокна, характеру оздоблення структури і призначенню. По виду волокна тканини діляться на три групи: однорідні, неоднорідні, змішані.

По характеру оздоблення є сирові, вибілені, гладко фарбовані, набивні, печатні, строкаті або меланжеві (тобто з пряжі пряденої з різнокольорових волокон), начесані, ворсові (одержані в результаті використання у ткацтві додаткової системи основних ниток). Мерсеризовані, відтворені (з метою видалення клею і пом’якшення тканин) – це шовкові тканини. Мерсеризації підлягають тільки бавовняні тканини, а виварюються тільки шовкові.

По призначенню передбачено поділ побутових тканин на класи, підкласи, і групи.

Бавовняні тканини ( бязь, мадаполам).

Пательні тканини трьох груп: 1. Літньої. 2. Димосезонної. 3. Зимової.

Літня група: майя, вольта, вуаль, маркізет.

Демосезонні групи: сатин, кашемір, шотландка, піке.

Зимової група: байка, ворсові ( це тканини які мають ворс).

Льняні тканини по характеру оздоблення  бувають сирові, відбілені, гладкокрашені, строкато ткані, набивні, йдуть на різну білизну. Шерстяні тканини по способу виробництва і виду волокна ділять на три класи: гребінні, тонкосуконні, грубо суконні. По волокнистому вмісту – шерстяні і напівшерстяні.

Шовкові тканини по волокнистому вмісту діляться на тканини з натурального шовку, з штучних ниток, синтетичних ниток.      

 Ткацтво та ткацькі переплетення

Ткацтво – це процес виробництва тканин із пряжі. Тканини виготовляють на ткацьких верстатах у вигляді довгих смуг різної ширини від 0.3 м. до 1.5 м. Бувають тканини шириною 10-12 метрів.

Нитки розміщені вдовж тканини називаються основою, а впоперек  тканини піткання (уток). Нитки основи значно міцніші від утка. Пояснюється це тим, що в процесі виробництва і експлуатації тканини на нитки основи припадає більше навантаження.

Ткацьким переплетення  називається малюнок утворений на ткацькому верстаті переплетенням у визначеному порядку ниток основи до піткання. Переплетенням визначається будова тканини та її властивості.

Ткацьке переплетення поділяють на такі групи: головні (основні), дрібно візерунчасті (похідні, комбіновані) і складні (або  жакардові).

До головних переплетень належать полотняне саржеве, сатинове(або атласне).

У полотняному  переплетенні кожна нитка піткання по черзі  через одну переплітаються з ниткою основи, утворюючи малюнок сітки, як при штопанні.

У полотняному переплетенні лицьовий і виворітний бік одинакові. Це переплетення найпростіше і найпоширеніше.

Саржеве  переплетення  утворює на поверхні ряд рубчиків (ряд діагональних смужок ) з основи або піткання. Усі смужки ідуть під кутами 45^о до повздовжньої  нитки тканини. У саржевому  переплетенні кожна нитка піткання проходить  під однією ниткою основи і перекриває дві або кілька ниток основи. Тканини саржевого переплетення менш цупкі і поступаються міцністю перед тканинами полотняного переплетення.

Сатинове переплетення утворюється нитками піткання, що перетинають кілька ниток основи, мають більшу щільність ніж нитки основи.

Атласне переплетення протилежне сатиновому. У атласному переплетенні нитки основи ідуть щільніше і перекривають кілька ниток піткання. Завдяки високій щільності ниток піткання чи основи. Тканини цих переплетень мають рівну гладеньку і блискучу поверхню.

Атлас завжди шовковий, а сатин – бавовняний.