Поверхнево-нашивні рахункові техніки

Назва «поверхнево-нашивні рахун­кові» техніки пояснює спосіб виконан­ня їх, тобто вишивання на поверхні тканини, рахуючи нитки.

Хрестик — одна з найпо­ширеніших технік цієї групи. Викону­вати хрестик краще на тканинах по­лотняного переплетення ниток основи та піткання, але вишивають і на ткани­нах з не полотняним переплетенням, використовуючи трафарет або канву.

Косий хрестик утворюється від схрещення двох діагональних стібків у квадраті. Виконують його на кілько­сті ниток 2х2, 3х3, 4x4, 5x5, але коли нитки основи тонші, то для зрів­нювання розмірів хрестика їх беруть більше. Від точності та порядку накла­дання стібків залежить краса цього шва. Треба, щоб усі верхні стібки хре­стика перекривали нижні лише в одно­му напрямку.

По горизонталі хрестик шиють кількома способами. За першим способом кожен хрестик шиють повністю один за одним. За другим способом спочатку кладуть стібки одного на­прямку (нижні). Ці стібки ще нази­вають півхрестиками. Повертаючись назад, виконують верхні стібки. Коли вишивають по вертикалі, то виколю­ють голку в лівому нижньому куті, роблять діагональний стібок у правий верхній кут, виколюючи голку справа наліво вверх через певну кількість ниток і роблять діагональний стібок у лівий нижній кут і т. д.

Найскладніше шити хрестик по діагоналі. В цьому випадку вишивальниця повинна спочатку визначите місце уколу і виколу голки. Для еконо­мії ниток і щоб з виворітного боку не було великих переколів (не більше двох хрестиків), а також, щоб усі верх­ні стібки йшли в одному напрямку, інколи голку з ниткою протягують під попередньо нашитим стібком. Товщи­ну робочої нитки добирають залежно від розмірів хрестика та товщини тка­нини так, щоб тканина не проглядала між стібками.

Прямий хрестик поши­рений у західній частині України, але як елемент орнаменту зустрічається у вишивках інших областей.

Подвійний хрестик за­стосовують як елемент орнаменталь­ної вишивки. Його називають також болгарським хрестиком. Цією техні­кою вишивають декоративні вироби: килими, валізки, диванні подушки та інші речі. Його виконують подібно до звичайного, тільки хрестики вишива­ють більшого розміру і кожний зразу, а не частинами. Спочатку нашивають звичайний хрестик, стібки якого пере­хрещуються по діагоналі, а поверх нього виконують ще один — прямий, стібки якого йдуть паралельно ниткам основи та піткання.  Шов розсипних хрестиків, або фальшиве мереживо, зустрічається у вишивках на Чернігівщині, де чор­ними нитками на білому полотні вишивають чудові «мереживні» візерун­ки. Назва зумовлена тим, що хрестики шиють через проміжки розміром у хрестик, тобто вони ніби розсипані на площині узору.

Розсипним хрестиком вишивають чоловічі сорочки, жіночі блузки, сукні, серветки, доріжки, рушники та інші вироби, застосовуючи нитки різноманітних кольорів.

Ретязь використовують як доповнення в обвідках узорів, ви­шитих хрестиком, лиштвою, мережка­ми. Він зовні подібний до хрестика, але виконують його неправильними хрестиками, що йдуть зліва направо.

Поздовжні й поперечні ретязі з лицьового боку мають однаковий ви­гляд, а з виворітного — різний: у по­здовжнього ретязя стібки горизонталь­ні,   а   в   поперечного — вертикальні.

Лиштва виконується на тканинах полотняного переплетення, а на інших — за допомогою трафарету, її назва походить від слова «лиштва» (у минулому вишивали низ сорочки, підшивка якого називалася «лишт­вою»). У деяких місцевостях її назива­ють рахунковою гладдю. За способом утворення лиштву поділяють на пряму, косу і качалочкову.

Пряма лиштва характеризується тим, що стібки виконуються зліва на­право або навпаки і розміщуються паралельно ниткам основи або піткан­ня. Ця техніка зустрічається переважно у вишитих виробах на Полтавщині, Чернігівщині, Поділлі, Київщині, у західних областях України. Проте в кожному з цих регіонів композиція, кольорове рішення, спосіб виконання різні.

Коса лиштва характеризується тим, що стібки вишивальної нитки кладуть скісно до ниток основи і пітканя. Узори косої лиштви доповнюються вишивкою хрестиком, прямою лиштвою ретязем. Ця техніка поширена на Поділлі, Київщині. На Поділлі косу лиштву виконують в основному виконують в основному червоними нитками з обшивкою ( штапівкою) чорними по контору, а на Київщині – нитками чорного і червоного кольорів без обшивки.

За способом виконання на Поділлі коса лиштва може бути однобічною і двобічною. В однобічній лиштві з виворітного боку перехід від стібка до стібка здійснюється через одну нитку тканини.

Узори, вишиті цією технікою, дуже різноманітні та багаті. Ними прикра­шають жіночі й чоловічі сорочки та декоративні вироби.

Качалочкова лиштва характерна для Поділля. Нею вишивають рушники, скатерки, хустки, диванні подушки тощо. При цьому використовують рос-линно-геометризований орнамент. На Поділлі вишивають цю техніку вовня­ними нитками, так званою волічкою яскравих кольорів.

Качалочками зветься такий гладдєвий шов, у якому кожний стібок лягає паралельно попередньому й охоплює ту саму кількість ниток. Розміри стібків залежать від характеру узору, тов­щини ниток тканини. З різнокольорових качалочок утворюють складні композиції. Узор або окремі фігурки обшивають по контуру чорною воліч­кою технікою двобічної штапівки. На кутах вишивають різні «вусики», «за­крутки», «змійки», «баранячі ріжки» тощо.

Занизування поширене на Поліссі, Волині, Чернігівщині та в північних районах Львівщини. Воно дуже схоже на перебірне ткацтво. Виконують його виключно нитками червоного кольору з частковим вкрап­ленням чорного або синього. Назва цієї техніки походить від способу виконання: занизування голки в тка­нину.

Орнамент вишивають відразу на всій довжині узору через кожну нитку піткання паралельними стібками. Ви­шивальну нитку не відрізають, а постійно з'єднують з новою для продов­ження вишивання узору. Закріпивши петлею вишивальну нитку з правого боку узору і розрахувавши кількість вертикальних ниток тканини, які можуть перекриватися або не перекриватися вишивальною ниткою, почи­нають шити паралельні рядки.

Занизування не поєднують з інши­ми техніками. Його використовують при вишиванні жіночого і чоловічого одягу, скатерок, серветок та інших декоративних виробів.

Набирування широко використовують на Київщині, Черні­гівщині, Черкащині. Цією технікою виконують геометричні орнаменти із суцільним заповненням узору нитками яскравих кольорів. Назва набирування (у народі — «човники») походить від способу виконання — весь час на гол­ку набираємо певну кількість ниток.

Набирування виконують зліва на­право. Стібки настилають вишивальною ниткою паралельно горизонталь­ним ниткам тканини. Закріпивши вишивальну нитку способом у петлю в лівому куті вишивки, кладуть стібок на шести або восьми нитках основи па­ралельно ниткам піткання. Голку виколюють на одну нитку піткання нижче від цього стібка на рівні його середини. Другий стібок роблять пара­лельно першому і знову виколюють голку нижче від нього на одну нитку піткання і вправо — на три або чотири нитки основи. Кількість таких стібків залежить від узору. Для виконання цієї техніки потрібен робочий малю­нок кута, який обов'язково вишивають на комірі чоловічої сорочки. Крім цього, нею випливають жіночі блузки, рушники, валізки тощо.

Штапівка  дуже пошире­на на Поділлі. ЇЇ можна використову­вати не тільки як доповнення до інших технік, а й як самостійний шов для оздоблення жіночих блузок, чоловічих сорочок, рушників тощо. Штапівку ви­шивають за принципом шва уперед голкою. Спочатку вишивають половину штапівки в одному напрямку, а йдучи назад, накривають стібками всі проміжки зліва направо. При цьому з вивороту маємо такий самий шов.

Поверхневий верхоплут часто застосовують як обвідку в узо­рах, а також вишивають як самостій­ний шов різними кольорами. Почина­ють виконувати з однакових верти­кальних паралельних стібків на трьох нитках піткання, спрямовуючи голку справа наліво через три нитки основи. Повертаючись назад, обкручують їх горизонтальними стібками, не виколюючи голки на виворіт. Не дійшовши горизонтальними стібками до правого краю зразка, над сімома вертикальни ми стібками виконують шість вертикальних паралельних стібків та об­кручують їх паралельними горизонтальними стібками. Після цього ще до верху шиють чотири вертикальних стібки, обкрутивши їх горизонтальни­ми стібками. Вище нашивають ще два вертикальних стібки і з'єднують їх та решту вертикальних стібків горизонтальними стібками.

Кафасор і поверхниця — одноколірні, легкі, про­зорі техніки. їх вишивають разом з узорами, виконаними іншими техніка­ми — низзю,  хрестиком  тощо.  Вони характерні для Поділля і Буковини.

Виконують їх у сірих, коричневих, коричнево-зелених тонах вертикаль­ними рядами паралельних стібків однакової довжини. Різниця між ними полягає лише в тому, що на виворітно­му боці кафасора, переходячи від одного стібка до іншого, вишивальну нитку ведуть по діагоналі, а в поверхниці — по вертикалі.

Низь виконують двома способами: із замками і без замків. Вона буває поздовжньою і попереч­ною, одноколірною і різнокольоровою.

Поздовжню низь вишивають спра­ва наліво або навпаки. Спочатку на тканині визначають місце розміщення узору, а потім закріплюють вишивальну нитку в його верхньому правому чи  лівому  куті  й  починають  шити, спрямовуючи голку вниз по вертикалі між нитками тканини. Як тільки ді­йдуть до низу узору, голку спрямову­ють вгору для виконання наступного ряду, набираючи на неї та пропускаю­чи певну кількість ниток за узором. Наступні  ряди  шиють через  кожну нитку основи, точно відраховуючи при цьому потрібну кількість ниток піткан­ня за узором. Пропущені в узорі місця заповнюють з лицьового боку лишт­вою  нитками  інших  кольорів.  Таку низь називають кольоровою. Кольорову низь виконують нитка­ми таких кольорів: для зашивання фо­ну  чорний, червоний, темно-синій, темно-коричневий;   для   заповнення пропущених місць в узорі на чорному фоні — чорний, жовтий, зелений, на темно-синьому фоні — темно-терако­товий, чорний, жовтий (спілої соло­ми),  на темно-коричневому  фоні — оранжевий, гнилої зелені, голубий та інші кольори, що добре поєднуються з фоном.

 Низь із замком виконують так. На голку набирають чотири нитки піткан­ня і виколюють її вертикально. Потім повертаються на одну нитку назад і на­бирають на голку ту саму четверту нитку і ще три й роблять вертикальний стібок. З лицьового боку утворюється стібок на семи нитках із замком посе­редині, тобто на четвертій нитці.

Низь-стрибунка — це різновид по­здовжньої низі, а називається так тому, що з виворітного боку при переході на сусідній ряд виконують великі стібки-стрибки.

Поперечну низь вишивають в гори­зонтальному напрямку переважно нит­ками чорного кольору із вкрапленням червоного, а іноді й синього кольорів. Ця техніка характерна для Полісся.

 Мереживні сітки із різними заповненнями

Декоративна сітка з виколюванням – це сітка яка застосовується для оформлення різних виробів: серветок скатертин, доріжок та інших виробів.

Тканину на дану техніку обов’язково  потрібно обирати і з полотняним переплетенням. Якщо товщина ниток неоднакова, то розрахунок потрібно робити окремо для утка і основи. Нитки, які не відрізаються повинні бути парними, як  вирізаються – необов’язково.

1. Розрахунок робимо прокладним швом. Розрахунок робити так щоб краї були вирізані.

2. Після розрахунку сітки, вишиваємо закріпку навкруги сітки. Розрахунок залишається всередині закріпки.

3. Наступним етапом практичного вивчення декоративної сітки з виколюванням є підріз та витягування ниток.

4. Після витягування ниток вишиваємо виколки, кольоровою ниткою.

5. Далі обкручуємо прутики і виконуємо ляхівки.

Горківське мереживо – це декоративна сітка яка застосовується для оформлення різних виробів: серветок скатертин, доріжок та інших виробів.

Тканину на дану техніку обов’язково  потрібно обирати і з полотняним переплетенням. Якщо товщина ниток неоднакова, то розрахунок потрібно робити окремо для утка і основи. Нитки, які не відрізаються повинні бути парними, як  вирізаються – необов’язково.

1. Розрахунок робимо прокладним швом. Розрахунок робити так щоб краї були вирізані.

2. Після розрахунку сітки, вишиваємо закріпку навкруги сітки. Розрахунок залишається всередині закріпки.

3. Наступним етапом практичного вивчення декоративної сітки з виколюванням є підріз та витягування ниток.

4. Прокладаємо нитки по горизонталі та вертикалі.

5.Далі виконуємо прокладання ниток по діагоналі та настилання павучків. У місцях перетину діагональних ліній на не вирізаних ділянках утворюється хрестик.

Мереживо з настилом поширене по всіх областях України і застосовується для оформлення одягу і різних побутових речей. Мереживо вишивається , як білими так і кольоровими нитками. Існує чотири способи обкручування сітки: діагональне, вертикально-горизонтальне, способом подвійного прутика, кольорове обкручування.

1. Розрахунок робимо прокладним швом. Розрахунок робити так щоб краї були вирізані.

2. Після розрахунку сітки, вишиваємо закріпку навкруги сітки. Розрахунок залишається всередині закріпки.

3. Наступним етапом практичного вивчення декоративної сітки з виколюванням є підріз та витягування ниток.

4. Обкручуємо сітку будь-яким способом.

5. Виконуємо настил за орнаментом.

Складні мережки

Стовпчик дуже широко використовують в оздобленні вишитих речей. На основі стовпчика вишивають майже всі складні мережки.

Спочатку шиють закріпку і нижній ряд прутика, обкручуючи по чотири вертикальні нитки. Дійшовши до протилежного краю мережки нашивають ліву закріпку, підрізають і витягують нитки для прутиків (верхнього і нижнього) стовпчика. Після цього зразок повертають, виконують протилежний ряд прутика обкручуючи ті самі нитки, які обкручувались при виконанні першого  ряду.  Дійшовши до закріпки, голку з ниткою виводять до другої чисниці, зразок повертають і зверху над чисницею виконують першу і другу прутинки.  Далі голку виколюють під чисницею за другою прутинкою і обвивши її, опускаються по ній вниз до третьої чисниці. Після цього нашивають настилку на першій і другій прутинках,  виводячи голку під настилкою між першою і другою прутинками, та виконують пересяг. Так нашивають настилки до другої  чисниці. Далі обкручують наступні дві прутинки зверху над чисницею і продовжують процес настилання, як у першому стовпчику. Дійшовши  до закріпки, голку з ниткою  виводять біля третьої чисниці і, повернувши зразок, виконують над чисницею останній ряд прутика.

Гречечка  застосовується як обвідка, якою прикрашають рубці.

Послідовність виконання така сама, як у мережці стовпчик. Після прутикування крайніх рядів мережки вишивальну нитку виводять під другою чисницею і обкручують  першу прутинку зверху  над  чисницею, а знизу – способом  у петлю. Другу прутинку  обкручують тільки над чисницею, по ній опускаються вниз  до третьої  чисниці і роблять  настилки так, як і в стовпчику, тільки до половини витягнутих ниток, потім піднімаються вверх і обкручують над чисницею третю прутинку. Обвивши її, опускаються по ній до середини і накладають настилки  на третій і другій прутинках від середини до верху. Кожну третю прутинку обкручують зверху і знизу . Далі процес повторюють. Закінчивши виконувати гречечку, зразок повертають і виводять голку з ниткою біля третьої  чисниці для обкручування прутинок. Вільні від настилу прутинки обкручують зверху і знизу, тобто подвійним прутиком.

Вівсяночка дуже поширена в народній вишивці. Її виконують під рубцями і біля узорів народних сорочок, а також в обвідках з лиштвою.

Нашивши закріпки верхні та нижні ряди прутика, приступають до заповнення середини мережки. Виводять голку з ниткою під другою чисницею і обкручують першу і другу прутинки зверху та знизу, а третю – зверху над чисницею. Обвивши її, голку з ниткою спрямовують вниз до третьої чисниці і роблять настилку на трьох прутинках. Захопивши першу прутинку, голку виводять під настилкою між першою і другою прутинками, роблять пересяг, виводячи голку між другою та третьою прутинками, і виконують другий пересяг. Настилки нашивають до половини витягнутих ниток. По третій прутинці голку з ниткою спрямовують вверх і обкручують  четверту та п’яту прутинки. По п’ятій прутинці голку ведуть до середини  і роблять  настил на п’ятій , четвертій  і третій прутинках від середини  до верху. Шосту прутинку  обкручують зверху і знизу, а наступні – тільки   зверху. Таким чином, вівсяночку виконують так, як і гречечку, лише стібки постійно  настилають на трьох прутинках, а вільну четверту прутинку обкручують зверху і знизу. Закінчивши виконувати настил, голку виводять до третьої чисниці і прути кують останній ряд.

Лучка  найбільше викори­стовується в обвідках під рубцями скатерок, покривал і рідше — в обвід­ках біля узорів. Виконують її кольоро­вою ниткою, здебільшого червоного кольору.

На відміну від інших прозоро-рахункових технік заповнення середи­ни починають зліва направо, виконав­ши прутикування верхнього і нижньо­го рядів мережки. Кольорову нитку закріплюють по середині лівої закріп­ки і роблять настилку через закріпку і першу прутинку, яку обкручують вниз або вверх до чисниці. Прутинки об­кручують щільно, щоб нитки тканини не проглядалися. Дійшовши до чисни­ці, настилають настилку на першій і другій прутинках. Захвативши другу прутинку, обкручують її до половини, потім настилку роблять на другій і третій прутинках. Третю прутинку обкручують до чисниці і т. д. Дійшов­ши до кінця мережки, зразок поверта­ють і виконують другу половину лучки так, як і першу. Отже, біля чисниць на одних і тих самих прутинках буде по одній настилці, а посередині — по дві, які лягають одна на одну.

Ляхівка  — найбільш по­ширена техніка вишивки. ЇЇ виконують на різних виробах, а найбільше на жі­ночому одязі. Застосовують як обвідку і прикрасу узорів.

Зверху вниз справа нашивають за­кріпку; витягнувши одну нитку піткан­ня, виконують нижній ряд прутика, а дійшовши до кінця, нашивають другу закріпку. Далі зразок повертають і ви­конують протилежний ряд прутика.

Дійшовши до закріпки, зразок зно­ву повертають, голку з ниткою виводять нижче другої чисниці, обкручу­ють зверху дві прутинки, ведуть голку вниз, накриваючи настилкою третю і четверту прутинки посередині та виводячи голку так, щоб прутинки обви­ла петля. Після цього голку спрямовують вниз до третьої чисниці і, обвив­ши п, голку спрямовують вверх для накладання настилки по середині пер­шої і другої прутинок у петлю. Далі голку спрямовують вверх до другої чисниці і, захвативши на голку вишивальну нитку, над чисницею викону­ють чотири прутинки. Знову утворю­ють ляхівку (ромб) на чотирьох прутинках. Закінчивши виконувати ляхів­ки, зразок повертають і переходять до третьої чисниці, на якій виконують останній ряд прутика.

Багаторядна ляхівка за­стосовується як самостійний узор для оздоблення одягу і декоративних ре­чей, поєднуючись з іншими техніками.

Спочатку виконують звичайну ля­хівку, але нижню чисницю не прутикують. Після виконання першого ряду ляхівки через чисницю підрізають і витягують нитки для другого ряду. Виконують його, як і перший, при цьо­му ромбики верхньої одинарної ляхів­ки мають бути розміщені навпроти проміжків ляхівок другого ряду, тобто у шаховому порядку. Закінчивши другий ряд ляхівки, залишають дві нитки на чисницю, витягують нитки на тре­тій ряд ляхівки і виконують його, роз­міщуючи ляхівки навпроти ляхівок першого ряду. Коли виконують дру­гий, третій або четвертий ряд ляхівки, то чисниці не прути кують, а роблять лише переходи вишивальною ниткою по чисниці. Закінчують мережку пру­тикуванням останньої чисниці.

Ляхівка з настилом  ви­конується послідовно рядами, як і багаторядна ляхівка, тобто спочатку пер­ший ряд, чергуючи ляхівки з настилом, потім другий. Закінчують виконання прутикуванням нижньої чисниці. Як­що настил шиють кольоровою нит­кою, то спочатку виконують ряди ля­хівок згідно з узором, а потім настил. Якщо шиють нитками одного кольору, то ляхівки і настил роблять одночасно.

Прутик з настилом  нази­вається так тому, що в узорі є вільні прутики і прутики з настилом. Викону­ють його найбільше на рушниках рослинно-геометризованим або геомет­ричним орнаментом (виноград, кали­на), а також на рукавах та подолі жіно­чих сорочок. Шиють цю мережку за малюнком рядами справа наліво звер­ху вниз. Між настилом прутинки об­кручують з двох боків. Усі стібки ви­шивальної нитки на чисниці мають лягати в одному напрямку.

Чисна мережка  характер­на тим, що в її узорі зовсім немає віль­них від настилу прутиків, а ряди її розділені чисницями. Чисна мереж­ка утворює геометричний орнамент. З давніх часів чисна і безчисна мереж­ки виконувалися під рубцями подолу народної сорочки, а іноді на уставці, рукавах у поєднанні з лиштвою.

Безчисна мережка  відріз­няється від чисної тим, що не має чисниць, та будовою узору.

Спочатку виконують ліву та праву закріпки і перший ряд прутика, тим самим визначивши місце мережки і зробивши розрахунок ниток тканини на неї. Потім відраховують дві гори­зонтальні нитки від нижнього краю закріпки, підрізають та витягують дві нитки і шиють нижній ряд прутика так, щоб його прутинки точно збігали­ся з прутинками верхнього ряду. Відступивши зверху та знизу від рядів прутика ще по дві нитки-чисниці, підрізають та витягують нитки тканини на мережку.

Цю мережку краще виконувати у п'яльцях, щоб вона не стягувалася. Для зручності вишивання горизон­тальні нитки витягують не через весь узор, а поступово — частинами. На­стилання стовпчиків виконують від­повідно до узору. На кожний елемент-стовпчик накладають по чотири на­стилки. Безчисна мережка характерна для Полтавщини.

Шабак найкраще викону­вати в п'яльцях. Весь узор мережки складається з окремих стовпчиків різ­ного кольору. На Поділлі його виконують червоними, чорними, білими і жовтими нитками, а в західних областях України — нитками більш яскравої гами.

Визначивши місце для мережки на тканині, виконують ліву і праву закріпки. Від верхнього і нижнього країв правої закріпки відраховують по дві горизонтальні нитки на першу і остан­ню чисниці, витягують по чотири нитки для прутика і по дві для других чисниць. Між цими чисницями зали­шаються нитки на шабак. Ці нитки підрізають біля правої закріпки і ви­тягують приблизно на ширину одного рапорту. Закріпивши вишивальну нит­ку під правою закріпкою, починають вишивати мережку. Стовпчики мереж­ки шабак виконують не тільки насти­лом, як інші мережки, а й способом плетіння ліски. При цьому на голку набирають першу прутинку і протягу­ють голку з ниткою над другою. Повертаючись назад, набирають на голку другу прутинку і протягують голку з ниткою над першою. Коли зробили так три-чотири рази, утворюється стовпчик.  Потім закріплюють вишивальну нитку на вивороті і починають шити шабак знизу вгору справа наліво. Це початкове заповнення мережки роблять вишивальними нитками, які є ніби фоном для узору. Після цього заповнюють місця середніх фігур,які вишивають так само, тільки нитками іншого кольору. Закінчивши вишивати перший рапорт, нитки тканини підрізають для другого рапорту і так послідовно доходять до кінця мережки.

 Мережка затяганка ( вико­ристовується як основний орнамент на чоловічих та жіночих сорочках). Вона характерна головним чином для Полтавщини. Орнамент вишивають не настиланням, а затягуванням вишивальної нитки в тканину.

Визначивши на тканині місце для мережки, нашивають закріпки і, витяг­нувши одну нитку після верхньої чис­ниці, шиють одинарний прутик. Послі­довно через кожні дві нитки витягують одну нитку піткання. Кожний ряд ви­конують новою ниткою і тільки справа наліво. Наступні ряди згідно з узором виконують прутикуванням і затягуван­ням вишивальної нитки, тобто на місце витягнутої з тканини нитки протя­гують робочу нитку.

Квадратикова мережка  виконується в такій послідовності. На­самперед по її контуру виконують закріпки-качалочки на чотирьох нит­ках тканини. Потім підрізають і витя­гують по три нитки основи та піткання через 12 ниток, утворюючи квадрати.

Після того як зроблено контур для мережки і витягнуто нитки, починають обшивати квадрати мережки прути­ком. Для цього спочатку прутикують мережку по контуру, а потім квадрати. Вколюючи голку по середині квадрата, прутикують кожну сторону його проти руху годинникової стрілки. Ді­рочка по середині квадрата утворю­ється завдяки тому, що за кожною обкидкою прутиків квадрата вколю­ють голку в його середину. Обшивши квадрат, голку виколюють на виворіт­ний бік і протягують її з вишивальною ниткою попід нитками до другого квадрата.